Home > Terms > > Сіддхартха

Будда Сідхартха Гаутама. 1. Засновник релігії буддизму, реально існуючий в тілі людини і це визнає переважна більшість фахівців буддології. Його дитяче ім*я при народженні – Сідхартха – санскр. «Той, що приносить добро»; Його родове ім*я (прізвище) – Гаутама; він – син вождя племені Шак*їв, тому в літературі його називають царевичем або принцом. Після отримання просвітлення його стали називати Будда Шак*ямуні, тобто «мудрець-учитель із племені Шак*їв». Він народився в селищі Лумбіні, яке розташоване поблизу міста Капілавасту, що знаходиться на території сучасного Непалу. Це була столиця стародавнього царства Шак*їв, де знаходився палац батька Шудходани і його дружини Майї, родом із сусіднього царства. Дитинство і юнацькі роки Сідхартха провів у Капілавасту. Жив він по-царськи у добробуті і багатстві. Досягнувши мужнього віку, одружився на вродливій дівчині на ім*я Яшодхарі, але дух його не був у спокої. Сідхартха бачив навкруги страждання, хвороби, смерть. Після народження сина Рахули санскр. «кайдани», у віці двадцять дев*ять років він покинув палац і продовж шести років був мандруючим аскетом. В пошуках істини буття і справедливості, він піддавав себе численним виснажуючим випробовуванням. Не знайшовши істини в аскетичному житті, він відмовившись від цього, посів під деревом Бодхі і довгий час розмірковував і нарешті досяг найвищого знання, проник у сутність всіх речей і явищ, і його свідомість досягла найдосконалішого стану – стану «просвітлення» і його стали називати Буддою. Після своєї першої проповіді в Гаю Оленів, на якій він сповістив про чотири шляхетних істини про страждання, Будда сорок років мандрував, проповідуючи своє вчення. І навколо нього утворилась громада учнів і послідовників, тобто Сангха. Серед цих послідовників був цар Бімабасара, а також правитель царства Магадха – Аджаташастру. Будда Шак*ямуні прожив понад вісімдесят років і помер поблизу міста Кушинагар сучасне місто Касія в районі Горакхпут, що в штаті Уттар-Прадеш. Відповідно до сучасної буддійської хронології, роки життя Будди такі: 623-544 рр до н.е., за іншими джерелами 564-483 рр до н.е., або 560-480 рр до н.е. 2. В другому значенні Будда – це найвища істота. Вже в хінаяні («Мала Колісниція») відбувається метафоризація образу Будди Шак*ямуні. Зазначається напередвизначеність його просвітлення завдяки накопичуванню чеснот у його попередніх життях. Будда наділяється різноманітними надзвичайними якостями і здібностями. Корінне радикальне переусвідомлення визначення «будда» відбулося в махаяні («Велика Колінсиця»). Будда тлумачиться тут перш за все як єдина безумовна реальність, абсолют, (щось на зразок Платонівської «Єдності»). У цій своїй іпостасі Будда, вічно перебуваючий в нірвані, стає всепроникаючим, всеосяжним, оскільки безмежний в часі і просторі. Те. Що люди сприймають як Будду Шак*ямуні, насправді є лише маніфестація Будди-Абсолюта, і таких маніфестацій незліченна численна множина. Таке уявлення про Будду сформувалось у найважливішу для махаяни доктрину про «тіла» (іпостасі) Будди. Спочатку вирізнилось два види тіл Будди, потім три («Три Тіла Будди»). Деякі впливові буддійські школи нараховують чотири, вісім, десять і більше, аж до тисячі «тіл» Будди. Але в усіх випадках головним, базовим є іпостась «Тіло Дхарми». Для махаяни характерно утворення широкого пантеону будд, до того ж в залежності від конфесії, головним Буддою може бути не тільки Будда Шак`ямуні, але і Будда Амітабха, або в іншому випадку, Будда Вайрочана,що в буддійській школі (кит. «Хуаянь») - япон.(«Кегон»), або в школах езотеричного буддизму. Але в жодній течії буддизму Будда не тлумачиться як творець, що принципово відрізняє буддизм від християнства. Досягнення людиною стану Будди проголошується в махаянських школах кінцевою метою практики віруючих. Це випливає із головної засади філософії махаяни про споконвічну присутність у будь-якої живої істоти «природи Будди», оскільки Будда – всепроникаючий і всеосяжний. Найширше розповсюдження ця ідея отримала в ізотеричному буддизмі, в якому сотеріологічна мета визначається формулою «стати Буддою в цьому тілі». В Буддійській літературі слово «будда» прийнято писати з великої літери в тому випадку, коли мова йде про Будду Шак*Ямуні, або ж про іншого будду, який є головним в деяких напрямках буддизму (наприклад Будда Амітабха в амідаїзмі, чи Будда Махавайрочана в ізотеричному буддизмі). З великої літери пишеться слово «Будда» в десятьох «прізвищах» будд та в тих випадках, коли маєтна увазі Будда-Абсолют,тобто Будда, як такий, Будда, як представник квінтесенції сутності цього поняття. В інших випадках, наприклад, коли слово «будда» означає видове поняття, або коли мова йде про будь-якого будду взагалі, тоді пишуть з маленької літери.